Учитель хвилину думав, опустивши очі на напівпрозорий зелений пульт кафедри, в якому під час лекції загорялися потрібні довідки й цифрові дані.

Дивовижна історія планети Торманс була сенсацією в пам’яті старшого покоління. Звичайно, про неї знають і його юні учні. Чимало книжок, фільмів, пісень і поем викликала дожиття епопея зорельота «Темне Полум’я». Тринадцять її героїв увічнені пам’ятником із сяючого червонуватого каменю на маленькому плоскогір’ї Реват, на тому самому місці, звідки почав свій шлях зореліт.

Аудиторія мовчазно чекала. Учні старших класів були достатньо треновані щодо витримки і самовладання: без виховання цих необхідних якостей людина не могла ні здійснити подвигів Геркулеса, ні навіть вдатися до них.

— Ви мали па увазі планету Торманс? — промовив учитель.

— Ми знаємо лише її! — хором відповіли учні. — А що, були й інші, на неї схожі?

— Я не маю конкретних даних, — учитель усміхнувся трохи розгублено, — я історик Землі й відаю про цивілізації інших планет лише в загальних рисах. Чи треба вам нагадувати, що для пізнання найскладнішого процесу історії інших планет потрібне дуже глибоке проникнення в суть чужих для нас понять економіки й соціальної психології.

— Навіть для того, щоб зрозуміти, добра чи погана цивілізація, несе вона радість чи горе, розквіт чи загибель? — озвався хлопчик, який сидів біля вікна й вирізнявся з-поміж інших серйозністю.

— Навіть для того, Міран, — підтвердив учитель. — Інакше ми не будемо відрізнятись од наших предків, швидких у діях і незрілих у судженнях. Я сказав вам про загиблі від лихого розуму планети, але ж були й інші світи, де ніхто нікого не вбивав, одначе розумне життя на них скінчилось, як казали в давнину, «природним» шляхом.